Поради від практичного психолога

«Як говорити та поводити себе з дітьми під час війни.

9 порад психолога»

Коли сталося найстрашніше — війна, — як усвідомити це батькам? Та ще складніше питання — як говорити зараз із дітьми, як їх відволікти та виявити зміни в поведінці, якщо такі відбулися? Ми сміливі і спробуємо розібратися.

Як підтримати дітей раннього віку від 0 до 1 року (немовлят)

Самопочуття немовлят залежить від психологічного від психологічного стану їхніх батьків, тому батькам потрібен спокій, забезпечення базових потреб, прив’язаність до близького дорослого.

Важливо для дитини до 1 року:

- перебування з батьками;

- отримання піклування;

- задоволення першочергових базових потреб;

- емоційний контакт.

Як може реагувати немовля на травматичні події:

- плаче, кричить незвично;

- має проблеми зі сном;

- відмовляється від їжі;

- монотонно розхитується всім тілом, головою;

- перестає реагувати на усмішку, інші емоції;

Особливості переживання травматичних подій немовлям – допомога батькам, бо дитина орієнтується на них.

Якщо дитина опинилася у важкій ситуації необхідно потурбуватися про:

- наявність їжі, води, санітарно-гігієнічних речей;

- психологічний стан батьків (оцінка);

- задоволення першочергових базових потреб (оцінка);

- який емоційний контакт між дитиною і дорослим (чи чує дитина стривоженість дорослого, слідкуємо за тембром голосу; робимо паузу, якщо не можемо заспокоїтись; надаємо собі допомогу, потім ідемо до дитини, тактильний контакт з нею, працюємо над створенням позитивної атмосфери в родині).

Методика «Ресурси нашої родини»

Мета: нормалізація психологічного стану немовляти через допомогу батькам.

Тривалість – 15 – 45 хвилин при повному психологічному комфорті дорослого.

Завдання: взяти аркуш кожному члену сім’ї і написати :

- 5 прикладів людей, які завжди підтримують вашу сім’ю;

- 5 улюблених страв;

- 5 цікавих сімейних спогадів;

- 5 типів діяльностей, активностей, які дають вам задоволення.

Запитайте, у того, хто писав, чи легко їм писалось, про що думали, коли писали.

Зробіть колаж із сім’єю колаж зі старих журналів, або нехай вони створять малюнок «Мапа ресурсів родини». Колаж, або малюнок потрібно прилаштувати вдома на видному місці, де його буде гарно видно, і зробити протягом тижня дії, які на колажі (зустрічі, приготування страв, спілкування в родині). Обговорити, можливо, комусь ще важко щось сприймати, або родина потребує допомоги сторонніх фахівців, волонтерської допомоги.

Як підтримати дітей молодшого дошкільного віку від 1 до 3 (4) років:

- вчити керувати емоціями, а не пригнічувати їх;

- спілкуватися більше через ігри, творчі завдання;

- розуміти, що хоч у дитини ще будуть зринати з пам’яті спогади про травматичні події, але з віком вони будуть витіснятися.

Важливо для дитини:

- бути з дорослими поруч, але іноді сепаруватися від них;

- розмовляти;

- розвивати дрібну моторику (шнурівки, крупи, г′удзики);

- вчитися розрізняти чужих і своїх;

- бачити приклади управління емоціями (як долати гнів, роздратування), як заспокоїтися;

- вивчати навколишній світ, предмети на смак, нюх, дотик);

- багаторазове повторення дій.

Як дитина реагує на травматичні події:

- багато плаче, важко заспокоюється;

- поганий сон, часто прокидається;

- багато їсть, або відмовляється від їжі;

- монотонне розхитування тілом, головою;

- перестає проситися в туалет, може почати смоктати палець;

- відставання у розвитку;

- може почати поводитися агресивно, якось неочікувано (може вкусити, вдарити, або бути більш ласкавою, чіплятися за одяг, ноги, боятися незнайомих людей);

- боятися того, що раніше не лякало;

- поведінка занадто збуджена або занадто загальмована;

- може втратити інтерес до ігор, або почати грати в агресивні ігри.

Особливість реагування на травматичні події:

- поступове витісняються спогади з віком, але можуть повернутися.

Допомога: діти - казкотерапія на методиках управління емоціями та дрібної моторики; дорослі – нормалізація психологічного стану.

Рекомендації батькам:

- давати дітям іграшки, які вони можуть стискати, складати, порвати, пожмакати;

- багато розмовляти;

- вигадувати казки;

- дотримуватися режиму сну, прогулянок;

- спілкуватися, а не переключати на г′аджет;

- заспокоїти за допомогою музики, аромотерапії, сенсорних іграшок;

- розширювати коло знайомств;

- робити дихальні вправи;

- нюхати справжню квітку, потім уявну, задувати свічку, потім уявну свічку, дути в трубочку;

- робити «курінь» (гніздечко для дитини).

Методики для дітей:

«Долоньки»

Нанести на долоню фарбу, взяти аркуш паперу, зробити відбиток, чи обвести долоню олівцем, чи зробити декілька відбитків («малюнок сонця»), і після цього запитати, як дитина себе почуває.

«Я створюю казку»

Покращувати емоційний стан дитини. Створити казку відповідно до емоцій дитини за допомогою іграшок, картин:

- придумати головного героя;

- описати цього героя: - Де живе? Що робить? Як виглядає? Що любить? Наприклад, - Їжачок;

- придумати складну обставину, яку герой має здолати (Їжачок зустрів Лисичку, яка забрала у нього яблучка. Але наш герой не розгубився, не злякався, він покликав на допомогу маму, тата, а ті, в свою чергу покликали пташечок, і ті поклювали Лисичці хвостика. І стало Лисці дуже боляче, вона втекла, і лишила Їжачкові яблучка. А Їжачок так зрадів, що пригостив пташечок зернятками.

Висновок: - Якщо тобі страшно, ти можеш покликати рідних, або друзів на допомогу.

Як підтримати дітей середнього і старшого дошкільного віку від 3(4) до 6 (7) років:

У психологічно травмованої дитини може спостерігатися страх, безпорадність, переживання, яке вмикається відразу, або проявляється пізніше.

Як говорити дітям про складні речі:

- варто вислухати дитину, надати правдиву інформацію в залежності від віку дитини;

- якщо діти запитують у мами, що можливо цей її план не спрацює, то мама має відповісти, що у неї є ще план А, Б, В, і т.д.;

- використовуючи казкотерапію;

- запевнити , що завжди вислухаємо свою дитину;

- якщо старші дошкільники емоційно реагують на те, що відбувається, то на їхні запитання потрібно відповідати чітко, лаконічно; запитувати: - Допоможи мені зрозуміти, як я можу тобі допомогти, давай, подумаємо разом!

Ще потрібно:

- турбуватися про тіло, про сон;

- організація можливості розрядки;

- забезпечувати харчування без примусу; пиття, солодощі;

- обіймашки від 8 разів;

- турбота про емоційну стабільність;

- не потрібно водити дитину в місця масового скупчення;

- не варто дозволяти дивитися теленовини;

- створювати атмосферу безпеки;

- дивитися хороші фото, пожити спогадами;

- читати разом казки;

- піти до магазину;

- якщо дитина відчуває тривогу, страх, то варто забезпечити обіймами, кутати, давати теплий чай, запитувати, чим їй ще допомогти;

- якщо є непослухи, то потрібно постаратися не відповідати агресивно, стабілізувати рухову активність, встановити правила, які вони хочуть порушувати;

- бій подушками;

- якщо дитина не говорить, підтримати її, заспокоїти, допомогти подолати страх;

- застосовувати елементи арт-терапії (намалювати малюнок, те що наснилося, і потім його знищити або закопати, або ж закрити у шафі);

- дати зрозуміти, що ми всерйоз ставимося до її проблем;

- говорити про почуття, які вона відчувала або відчуває;

- поговорити про почуття, за допомогою методики «Чарівна країна почуттів»;

- запитати у дитини, чи вона може виліпити свій страх;

- дбаємо про осмислення подій (чому батьки дитини тривожаться?);

- сказати дитині, що плакати, - це нормально, але показати і пояснити свої справжні емоції.

Не можна говорити дитині: - Ти, ще малий!». Можна сказати, що зараз багато дорослих намагаються справитися зі своїми відчуттями, які були спричинені стресовими подіями.

Дитина може будувати барикади, грати у війну, брати іграшки, гратися ними на вулиці з однолітками, влаштовувати ігри з піском або глиною.

Якщо дитина в складній ситуації – відводимо дитину, якщо потрібно виклик карети ШМД, - викликаємо.

Дитина може тривалий час бути збудженою, але їй треба дати змогу розрядитися, а потім запевнити, що все буде гаразд.

Варто використовувати техніки, які дитині приємні, казати їй, що боятися – це природно, і не лишати її на самоті. Застосовувати спільні ігри, малювати, виходити на прогулянки.

Якщо дитина грається багато разів одними і тими ж іграшками, це означає, що у неї є ще спогад про травматичну подію.

Намагайтеся додавати менше таємниць і натяків у спілкуванні з дитиною:

1 запитання , - ! відповідь; 1 слово, - у відповідь теж одне слово.

Постарайтеся не соромити дитину, не винуватити її, заручитися надією, що разом переживемо травму. Звертатися вчасно до психолога, психотерапевта.

Гостра стресова реакція залежить від ступеня залучення.

Три принципи допомоги:

- дивитися;

- слухати;

- спрямовувати.

Надавати допомогу на місці або спеціальному будинку. Надавати допомогу однією і тою ж самою людиною.

Запевняйте дитину, що ви ставитеся до її переживань серйозно. Переглядайте позитивні фото, малюйте, ліпіть, кажіть, що ви знаєте таких дітей, і вони такіж хоробрі і сміливі, як і ти.Проводьте ігри на зняття тривожності.

Якщо дитина в ступорі:

- візьміть її за руку;

- спонукайте, щоб дитина пішла з вами;

- керувати тихо, чітко давати інструкції.

При панічних атаках

Спостерігається нервове тремтіння. Дитину взяти за плечі, трясонути 15 секунд, говорити з нею впевнено, не обіймати.

Якщо дитина в стані страху

Покласти руку на зап’ястя руки дитини, дихати глибоко і рівно, кивки головою, легенький масаж.

Раптовий плач

Фізичний контакт, кивки головою, говоріть дитині про свої почуття. При собі мати воду, серветки.

Істерика

Видалити глядачів, не кричати, несподівано плеснути в долоні, рух тіла. Після істерики у дитини наступає виснаження, втома, вона засинає, подбайте про її спокій.

Агресія

Випустити емоцію, дати не важку фізичну роботу, дійти до розрядки.

Якщо говорити про все це коротко, то можна дати декілька порад.

Отже, 9 порад психолога:

1. Почнемо з того, що першу допомогу дорослі надають спочатку собі. Це важливо. Не варто рятувати психіку дітей, вмиваючись сльозами.

1. Пам’ятаємо просту психологічну істину: тіло говорить більше слів. Завжди. Тому, обіймайте дітей. Часто та багато. Це реальна демонстрація стабільності та підтримки (окрім у стані панічних атак). У шість років чи в шістнадцять — дитина найбільше бажає й потребує стабільності.
2. Уважно слухайте питання дитини, дивіться в очі та відповідайте чесно те, що знаєте. Не варто брехати, інакше між вами та дитиною виникне недовіра, і вам, як батькам, брехня не принесе полегшення. Використовуйте слова «вірю», «сподіваюся», оскільки не все сьогодні ми можемо озвучувати фразою «обіцяю». З дітьми старшого віку говоримо чесно, зрозумілими словами: «я розумію, що тобі страшно, що в тебе багато запитань…». Для дітей, які чують вибухи, слова будуть одні, для тих, хто перебуває в більшій безпеці — інші.
3. Намагайтеся керувати потоком інформації, який діти отримують і, наскільки можливо, мінімізуйте його (особливо це стосується молодших школярів).
4. Пам’ятайте, що дітей лякає, коли емоції та міміка батьків кажуть одне, а слова інше. Не вчиняйте так. Чесно кажіть, що схвильовані, розгублені або сумуєте. Не лайтеся й не виливайте емоції на дітей. Так, емоції треба кудись подіти. Отож, куди завгодно, але не на близьких. Зараз усім потрібна підтримка.
5. Обов’язково мрійте та будуйте плани на майбутнє. Війна закінчиться, це факт! Продовжуватиметься життя, дивіться в нього. Психіка дітей не вміє жити одним днем, вони хочуть знати, що буде завтра чи влітку. Це і є життя.
6. Якщо діти в істериці, замикаються в собі або спостерігається порушення харчування, безсоння — важливо звернутися до фахівців. Педіатри та психологи зараз надають допомогу кожному. Якщо ви бачите, що дитина мовчить, ігнорує спілкування, сумна, обов’язково запитуйте: «Я можу тобі допомогти? Ми можемо поговорити з тобою? Давай помалюємо разом»
7. Дуже важливо захопити дітей рутиною. Вставати в один і той же час, робити якісь побутові справи, читати книги, грати. Для дитини важливо завжди мати в полі зору значущого дорослого. А краще двох.
8. Малюнки зараз ваші помічники. За малюнками дуже чітко видно настрій дитини. Якщо вам складно зрозуміти дитячі малюнки чи настрій, що за ними ховається, можете надіслати їх психологам. Допоможемо розібратися.

За матеріалами вебінару від Телеграмканалу, рубрика «Підтримай дитину», та інтернет-ресурсів.

Підготувала практичний психолог ЗДО № 6 «Зіронька – Інна Мельник